Коли потрібно перейти на певний веб-сайт, ми заходимо в браузер та вводимо домен, наприклад, example.ua. Система за мілісекунди обробляє запит та відкриває потрібний ресурс, тому процес здається легким. Але всередині все складніше, й важливу роль в цьому відіграє DNS – система, яка допомагає браузеру швидко знайти потрібний ресурс за його доменним іменем. Власнику веб-ресурсу потрібно розбиратися в Domain Name System, адже вона допомагає покращити швидкість завантаження сторінок, активувати певні функції та забезпечити безпеку сайту. У цій статті фахівці з VPS-UP докладно аналізують актуальну тему.
Що таке DNS та як вона працює
DNS (Domain Name System, Система Доменних Імен) – це розподілена комп’ютерна система, яка містить базу даних публічних IP-адрес та пов’язаних з ними імен хостів. Вона перетворює звичні для людей доменні імена (google.com, youtube.com, тощо) на відповідні IP-адреси, щоб комп’ютери та мережі швидко знаходили один одного.
Процес знаходження комп’ютерами та мережами один одного схожий на мобільний зв’язок: щоб зателефонувати людині, нам потрібен її номер телефону. Але сьогодні достатньо зберегти номер у «Контакти», а при необхідності – ввести ім’я та зателефонувати. Коли ж системі потрібно знайти IP-адресу, вона робить запит до DNS (своєрідного телефонного довідника), отримуючи потрібну інформацію.
Коли ми вводимо адресу веб-ресурсу в адресному рядку браузера, то миттєво переходимо на нього. Й це все завдяки певним етапам роботи DNS-сервера:
- Перевірка локального кешу. Коли комп’ютер надсилає запит, спочатку перевіряється локальний кеш. Якщо система знаходить актуальну відповідь, процес завершується на цьому етапі.
- Запит до DNS-кешу інтернет провайдера (DNS-Resolver). Якщо в локальному кеші немає інформації або вона застаріла, комп’ютер надсилає запит до DNS-кешу інтернет провайдера. DNS-резольвер служить посередником між пристроєм користувача та DNS-системою.
- Звернення до кореневих DNS-серверів. Якщо не вдалося знайти дані про сайт, запит надсилається до кореневих серверів – це перший рівень ієрархії, який відповідає за найвищі доменні імена (.com, .ua, .net, .org).
- Запит до авторитетних DNS-серверів. Потім відбувається звернення до авторитетних Domain Name System, які обробляють запити для відповідних доменів верхнього рівня.
- Запит до DNS-сервера власного домену. Коли система отримає інформацію про ip-адресу сервера для зони верхнього рівня, вона направить запит до сервера, який відповідає за домен верхнього рівня, тобто site.com (наприклад, google.com).
- Отримання IP-адреси. DNS-сервер домену верхнього рівня повертає IP-адресу веб-сайту, яка відправляється до резольвера.
- Повернення IP-адреси комп’ютеру. Отримавши IP-адресу веб-сайту від DNS-резольвера, комп’ютер зберігає її у своєму локальному кеші для майбутнього використання та встановлює з’єднання з веб-сервером за цією IP-адресою.
Попри складність вищеописаного процесу, DNS працює злагоджено, завдяки чому доменні імена швидко перетворюються в IP-адреси. Це дозволяє миттєво здійснювати зв’язок та завантажувати вміст веб-сторінок з потрібним людині контентом. До того ж не потрібно кожного разу вводити набір цифр, а достатньо лише вказати домен сайту (наприклад, замість 216.58.209.14 ввести google.com).
Читайте також: Що необхідно знати про моніторинг сервера та резервне копіювання – корисні поради клієнтам
Які є типи DNS-записів домена
В рамках Domain Name System існують різні типи записів, які потрібні для вирішення різноманітних задач. Кожен різновид відповідає за певний аспект в роботі системи доменних імен та дозволяє відображати різні види інформації, забезпечуючи коректну роботу при будь-якій вимозі користувача. Наприклад, якщо до домену прив’язана пошта, тоді потрібен запис MX: він вкаже на сервер, який відповідає за обробку пошти.
Для кращого розуміння розберемо основні типи DNS-записів домена:
NS – ключовий елемент DNS-системи
NS (Name Server) – це один з основних типів DNS-записів, ключовий елемент Domain Name System, який вказує на авторитетні сервери для конкретного домену. Крім основної задачі, він відповідає за розподіл обробки звернень (допомагає підвищити продуктивність), налаштування піддоменів, забезпечення стабільності та надійності всієї системи.
A – найпоширеніший тип запису
A Record (Address Record) – це DNS-запис, який спрямовує домен на IP-адресу сервера. Коли людина вводить домен в браузері, її звернення за допомогою A-запису спрямовується до DNS-сервера, який повертає відповідну IPv4-адресу. Вона вже використовується для встановлення з’єднання та отримання вмісту сторінки.
Використання декількох подібних записів для одного домену дає змогу розширити можливості сайту. Ви можете забезпечити безперервну роботу веб-ресурсу (якщо один сервер недоступний, сигнал спрямовується на інший), розподілити навантаження, забезпечити доступ з різних мереж.
АААА – покращена версія класичного DNS-запису
AAAA (Quad A) – це один з типів DNS-запису, який використовується для відображення доменних імен на IPv6-адреси. Він стрімко набирає популярність через широке глобальне впровадження IPv6 – покращену версію протоколу Інтернету, яка забезпечує величезний простір адрес.
CNAME – створення псевдоніму для домену
CNAME (Канонічне Ім’я) – це DNS-запис, який дозволяє створювати альтернативні імена та спрощувати керування веб-ресурсами. Його часто вказують, коли піддомен знаходиться в розробці й потрібно перенаправити користувачів на основний сайт: blog.example.com на www.example.com.
Тільки враховуйте деякі обмеження CNAME: його не можна розміщувати у кореневому домені, а записи NS та MX ніколи не повинні вказувати на CNAME. Й у ньому не повинно бути інших основних записів із таким самим іменем (A, AAAA, MX тощо), окрім NSEC і RRSIG.
ALIAS – обхід обмежень CNAME
ALIAS – це вже менш поширений DNS-запис, необхідний для налаштування альтернативних псевдонімів, які спрямовують на оригінальне канонічне доменне ім’я. Він є неофіційним DNS-записом, але деякі хостинг-провайдери його підтримують.
ALIAS, на відміну від CNAME, має менше обмежень. CNAME дозволяє вказувати лише на субдомен (інший домен або піддомен в межах вашого сайту). Тоді як ALIAS дає змогу вказати й на кореневий домен, що дуже важливо, оскільки цього вимагають деякі служби.
TXT – зручна передача текстової інформації
TXT (Текстовий) – поширений тип DNS-запису, який містить зрозумілу людині інформацію. Він часто застосовується разом з іншими DNS-записами, дозволяючи надати додаткову інформацію. На одному домені може бути декілька TXT, тому його часто використовують для підтвердження власності (Google Search Console, Google Analytics, різні партнерські програми) та додавання антиспамових фільтрів.
MX – стабільна обробка електронних листів
MX (Mail Exchange) – це DNS-запис, який вказує на відповідальні за обробку електронних листів для конкретного домену сервери. Його використовують з метою спрямовувати електронну пошту, яка надсилається на адреси, розміщенні на певному домені, на відповідні поштові сервери для обробки та доставки.
SRV – відкриття місцеположення сервера
SRV – це DNS-запис, який вказує на наявність конкретного сервісу в мережі. Він робить видимим місцеположення сервера через ім’я хоста та номер порту, дозволяючи приєднати декілька апаратних забезпечень до одного домена та вказати для кожного пріоритет. SRV використовують з метою під’єднати певну службу, наприклад, IP-телефонію.
Висновок
DNS – це невіддільна складова сучасного цифрового світу, яка дозволяє перетворювати зрозумілі для людини доменні імена в IP-адреси, котрі використовуються для маршрутизації та з’єднання з веб-серверами. Ця технологія є дуже важливою для власників сайтів та веб-оптимізаторів, адже дозволяє додати на ресурс потрібні функції, збільшити швидкість завантаження сторінок, захистити сайт від DNS-атак.
Коли Ви реєструєте хостинг та підключаєте домен, певні DNS-записи (зазвичай A, AAAA, NS, MX, CNAME), автоматично додаються в базу відповідного провайдера. Потім ви можете самостійно керувати даними, додаючи свої DNS-записи, наприклад, з метою підтвердити право власності або підключити необхідні служби. Тільки при додаванні запису