Перехід на віртуальні сервери (VPS) – лавиноподібний процес, зупинити який вже неможливо. Все більше приватних користувачів та комерційних компаній вдаються до оренди віртуального сервера VDS. І це не дивно, адже віртуальні машиини дозволяють значно заощаджувати кошти — чи це не головний інтерес будь-якого бізнес-проекту. Крім того, віртуалізація надає цілу низку помітних переваг.
- Скорочення витрат. Мінімалізація витрат і, як наслідок, максимізація прибутку – священний грааль будь-якого бізнесу. Перехід на віртуальні сервери позбавляє підприємство від тягаря купівлі дорогого харда для організації власної кібер-екосистеми. Це дозволяє бізнесу заощадити двічі: адже фізична обчислювальна техніка не лише досить дорога сама по собі, а й потребує місця для свого фізичного розміщення. А це не просто приміщення, а найвищі вимоги до умов середовища — температурного режиму, вологості, вентиляції. З переходом на віртуальні сервери ці витрати йдуть у минуле.
- Адаптивність системи. Ведення бізнесу висуває найвищі вимоги до оперативності реагування на виклики довкілля. Використання VPS/VDS дозволяє одночасно використовувати різні операційні системи на одному фізичному носії завдяки розміщенню на ньому декількох віртуальних серверів. Немає потреби змінювати або переналаштовувати обладнання для використання, тестування або розробки різних програм.
Також читайте: Як обрати VPS
Розглянемо кілька найпопулярніших рішень віртуалізації.
KVM
KVM (Kernel-based Virtual Machine) — програмне рішення підтримки апаратної віртуалізації, що дозволяє запускати будь-яку операційну систему (BSD, Windows або Linux) як з образу диска, так і з шаблону. Причому відбувається це практично без зниження продуктивності. Одним з плюсів є високий ступінь конфіденційності, що досягається за рахунок поділу даних: інформація, розміщена на одному з віртуальних серверів, залишається надійно прихованою від користувачів інших VSD, незважаючи на те, що дані фізично знаходяться на тому самому харді.
Як зазначено вище, робота KVM заснована на апаратній віртуалізації: встановлена на фізичному носії ОС програмно емулює фізичний носій, на який, у свою чергу, “накочується” операційна система користувача і встановлюються прикладні програми. При запуску кількох ОС Kernel-based Virtual Machine виступає як гіпервізор моніторингу розподілу ресурсів.
При високому навантаженні можна помітити певне зниження продуктивності, яке не є критичним. Однак, це актуально тільки до певної межі: як тільки надлишок навантаження перевищить ліміт, починається каскад відключення процесів, який без втручання адміністратора може призвести (і зазвичай призводить) до “падіння” сервера. Даний фактор є основним недоліком KVM, що обмежує сферу його застосування маловимогливими (відносно) в плані ресурсів проектами.
KVM є оптимальним рішенням щодо ефективного моніторингу, оскільки кожен процес пов’язан з окремим хостом. Це дає можливість не тільки швидко виявити локалізацію проблемного процесу, а й вимкнути його.
На даний момент KVM знаходиться в стадії активної розробки (хоча і є цілком робочим рішенням), але, незважаючи на це, багато хто віддає свої переваги саме йому. За це треба дякує основним перевагам: високу гнучкість і продуктивність, хоча і з урахуванням згаданих обмежень.
OpenVZ
OpenVZ — дітище компанії SWSoft Inc, є інструментом віртуалізації на рівні операційної системи. Не вдаючись у подробиці, можна сказати, що це розкриває величезні можливості масштабування: кількість плідних віртуальних копій сервера обмежена лише природними обмеженнями фізичного носія. А саме обсягом його оперативної пам’яті та обчислювальною потужністю CPU.
Інше обмеження пов’язане з тим, що OpenVZ розроблено на базі ядра Linux. З цього випливає, що будь-який з безлічі віртуальних серверів також вимагає установки саме цієї ОС, хоча дозволяє користувачеві вибирати конкретну збірку. Але багато користувачів йдуть на це з простої причини: щодо швидкості доступу до даних на диску і, як наслідок, загальної швидкодії, OpenVZ просто не залишає шансів іншим героям нашого огляду — KVM і XEN.
На жаль, певного нарікання викликає рівень приватності: незважаючи на те, що віртуальні сервери ізольовані між собою, всі процеси є видимі для основної ОС фізичного носія, і ніяк не можуть бути приховані від адміністратора.
У скарбничку переваг слід додати той факт, що OpenVZ “накочується” на KVM і XEN, що дозволяє досягати максимальної щільності VPS на фізичному сервері. Це дозволяє робити вартість віртуального сервера настільки низькою, що OpenVZ зберігає свою конкурентоспроможність, незважаючи на об’єктивні недоліки та обмеження.
XEN
Кросплатформне рішення, включене в ядро Linux, що розповсюджується в складі збірки цій ОС. Це один із факторів, що пояснює високий ступінь популярності інструмента, але далеко не єдиний. Не менш важливим моментом є підтримка паравіртуалізації. Паравіртуальна ОС чи PV є модифікованою копією основної ОС. При цьому не потрібна емуляція роботи харда, що дозволяє значно економити ресурси, проте накладає обмеження на кількість віртуальних копій. Також слід зважити, що не всі операційні системи підтримують створення віртуальних копій.
Якщо робота в PV неможлива, XEN діє в режимі повної віртуалізації. У цьому випадку потрібна підтримка додаткових розширень, що може спричинити зниження швидкодії. Але при цьому ОС звертається до ресурсів без необхідності модифікування.
XEN — рішення, перевірене часом. Користувачі голосують за нього завдяки високому ступеню стабільності та гідному рівню швидкодії. Хоча це вимагає виділення ядра CPU і достатнього обсягу оперативної пам’яті.
